Страх і тривога можуть виникати в дошкільному віці через нові ситуації, розлуку з близькими, гучні звуки, зміни звичного середовища, уявні образи або пережиті події.
Дитина не завжди може пояснити причину свого страху. Вона може ставати більш мовчазною, шукати близькості з дорослим, уникати певних ситуацій або частіше просити про допомогу.
Як підтримати дитину?
Уважно ставтеся до її переживань, не висміюйте та не знецінюйте страх.
Спокійно пояснюйте, що відбуватиметься далі, якщо ситуація передбачувана.
Попереджайте про зміни режиму дня.
Знайомте з новими місцями та людьми поступово.
Дозволяйте ставити запитання й отримувати зрозумілі відповіді.
Пропонуйте знайомі способи заспокоєння: спільне читання, малювання, тиху гру або перебування поруч із близькою людиною.
Не примушуйте дитину різко долати страх.
Не обіцяйте того, чого не можете гарантувати. Краще поясніть, що дорослі робитимуть для її безпеки.
Якщо страхи стають тривалими, суттєво порушують сон, повсякденну діяльність або відвідування закладу, варто обговорити ситуацію з практичним психологом і, за потреби, відповідним медичним фахівцем.
Особлива увага — в умовах воєнного стану
Під час повітряних тривог, гучних звуків, вимушених змін звичного режиму або інших стресових подій дитині потрібні зрозумілі пояснення, спокійний супровід дорослого та відчуття передбачуваності.
Пояснюйте ситуацію коротко, відповідно до віку.
Дотримуйтеся правил безпеки та виконуйте вказівки відповідальних дорослих.
Дозволяйте дитині ставити запитання й говорити про переживання.
Використовуйте знайомі ігри, книжки або інші доступні способи переключення уваги, коли це безпечно.
Не перевантажуйте дитину подробицями тривожних подій.
Після складної ситуації приділіть час відновленню звичного режиму, спокійному спілкуванню та відпочинку.