Дошкільний вік — період активного формування емоційної сфери. Дитина вчиться розпізнавати власні почуття, розуміти переживання інших людей, висловлювати невдоволення, справлятися з розчаруванням і поступово керувати своєю поведінкою.
Деяким дітям із мовленнєвими труднощами складніше пояснити словами, що саме їх засмутило або чого вони потребують. Через це дорослі не завжди відразу розуміють причину дитячої реакції. У таких випадках важливо не поспішати з висновками, а допомогти дитині повідомити про свій стан доступним способом.
Що рекомендується батькам:
Допомагайте дитині розрізняти радість, сум, страх, гнів, здивування, хвилювання та спокій.
Називайте емоції в повсякденних ситуаціях: «Ти зрадів подарунку», «Ти засмутився, бо гра закінчилася».
Приймайте почуття дитини, навіть якщо причина її переживань здається дорослому незначною.
Пояснюйте, що всі емоції природні, але виражати їх потрібно безпечно.
Не соромте за сльози, страх, розгубленість або небажання говорити.
Допомагайте знаходити прийнятні способи повідомляти про невдоволення: словами, жестом, карткою або зверненням до дорослого.
Обговорюйте емоції героїв казок, мультфільмів та ілюстрацій.
Демонструйте власним прикладом, як можна повідомити про втому, роздратування чи потребу у відпочинку.
Не вимагайте негайно пояснити причину сильного переживання. Спочатку допоможіть дитині відновити спокій.
Що робити, коли дитина засмучена?
Залишайтеся поруч і говоріть спокійно.
Назвіть можливе почуття, не наполягаючи, що саме так дитина й почувається: «Можливо, ти засмутився?».
Дайте час заспокоїтися.
Запропонуйте доступний спосіб вираження переживання: показати картинку, обрати смайлик, намалювати або розповісти.
Після заспокоєння допоможіть знайти рішення ситуації.
Наприклад, якщо дитина розсердилася, бо інша дитина взяла її іграшку, можна сказати: «Ти хотів погратися цією машинкою. Давай подумаємо, як попросити її повернути».
Ігри для емоційного розвитку
«Мій настрій» — дитина обирає смайлик, який відповідає її настрою.
«Дзеркало емоцій» — дорослий і дитина відтворюють різні вирази обличчя.
«Що відчуває герой?» — разом визначають, що може відчувати персонаж казки.
«Що мені допомагає?» — складають перелік приємних занять, які допомагають дитині відновити спокій.
Не потрібно вимагати, щоб дитина завжди була веселою, спокійною чи слухняною. Завдання дорослого — навчити її розуміти власні почуття та поступово знаходити безпечні способи їх вираження.