Найважливіше — залишатися спокійним дорослим, який не соромить дитину за її почуття.
Алгоритм дій педагога:
Підійдіть до дитини, якщо це доречно, і спокійно зверніться до неї.
Переконайтеся, що вона перебуває в безпечному місці.
Назвіть можливе почуття обережно: «Схоже, ти зараз засмутився / засмутилася».
Запропонуйте допомогу, не нав’язуючи фізичного контакту.
Дайте час на заспокоєння.
Коли дитина буде готова, запропонуйте просту діяльність або повернення до звичного розпорядку.
Якщо такі ситуації повторюються чи посилюються, обговоріть спостереження з родиною та практичним психологом.
Підтримувальні фрази:
«Я бачу, що тобі сумно».
«Ти можеш поплакати. Я поруч».
«Тобі не потрібно зараз нічого пояснювати».
«Хочеш, я посиджу поруч?»
«Можемо разом подумати, що тобі допоможе».
«Коли будеш готовий / готова, я допоможу тобі повернутися до гри».
Не потрібно вимагати, щоб дитина негайно перестала плакати, відволікалася або посміхалася.