1. Як створити атмосферу прийняття
Діти можуть відрізнятися мовленням, звичками, досвідом, ігровими інтересами та темпом адаптації. Педагогові важливо показувати на практиці, що відмінності не є приводом для насмішок або виключення з колективу.
Рекомендовано:
використовувати книжки та ігри, що показують різноманітність людського досвіду;
організовувати спільні завдання, у яких кожна дитина може зробити внесок;
заохочувати доброзичливі запрошення до гри;
допомагати дітям домовлятися про черговість іграшок;
не виділяти дитину з родини ВПО як «особливу» лише через переїзд;
реагувати на образи відразу, спокійно та послідовно.
2. Ігри для згуртування колективу
«Наші спільні вподобання». Педагог називає види діяльності: малювання, конструювання, музика, рухливі ігри. Діти, яким це цікаво, можуть обрати відповідний символ або перейти до позначеного місця. Важливо показати, що люди можуть мати як спільні, так і різні вподобання.
«Будуємо міст дружби». Діти по черзі додають деталь до спільної конструкції. Наприкінці педагог підкреслює, що кожен зробив свій внесок.
«Як запросити до гри». Розіграйте короткі ситуації: «Можна з вами?», «Хочеш будувати разом?», «Давай поділимося деталями». Діти можуть запропонувати власні фрази.
«Добрі слова». Діти за бажанням називають приємні слова, які можна сказати одне одному: «Дякую», «Допоможу», «Ходімо разом», «Мені приємно гратися з тобою».
3. Як реагувати на образи та виключення з гри
Якщо дитину не приймають до гри або висміюють через її походження, мовлення чи попереднє місце проживання, педагог має втрутитися.
Алгоритм дій:
Зупинити образливі слова або дії.
Переконатися, що дитина, яку образили, почувається захищеною.
Спокійно пояснити, що приниження та дискримінація неприпустимі.
Вислухати учасників відповідно до їхнього віку, не примушуючи дитину публічно розповідати про особисте.
Допомогти дітям знайти прийнятний спосіб взаємодії.
Якщо ситуації повторюються, діяти за правилами закладу щодо попередження булінгу та інших форм насильства.
За потреби залучити практичного психолога й адміністрацію.
Не варто вимагати негайного примирення, публічних вибачень або спільних обіймів. Важливіше припинити образи, відновити безпеку та навчити дітей поважати межі одне одного.