Повсякденне спілкування з дорослими створює природні можливості для розвитку комунікації. Не обов'язково організовувати вдома додаткові уроки: важливо розмовляти з дитиною під час гри, прогулянки, одягання, приготування їжі та читання книжок.
Мета такого спілкування — не постійно перевіряти, що дитина знає і як вимовляє слова, а допомагати їй розуміти звернення, висловлювати бажання, ставити запитання та відчувати задоволення від взаємодії.
Рекомендації батькам:
Говоріть чітко, природно, у спокійному темпі.
Використовуйте зрозумілі дитині речення, відповідні її віку та можливостям.
Давайте достатньо часу для відповіді, не квапте й не перебивайте.
Коментуйте спільні дії: «Ми миємо яблуко», «Ти обрав червону машинку», «Зараз одягнемо куртку».
Розширюйте висловлювання дитини без вимоги повторювати за вами. Якщо вона каже «машина їде», можна відповісти: «Так, велика синя машина швидко їде дорогою».
Читайте короткі казки, розглядайте ілюстрації, обговорюйте героїв і події.
Пропонуйте вибір: «Ти хочеш яблуко чи банан?», «Будемо читати чи складати пазл?».
Підтримуйте спроби комунікації за допомогою слів, жестів, міміки, картинок або вказування на предмет.
Не змушуйте дитину багаторазово повторювати слово, якщо вона втомилася або відмовляється.
Виконуйте рекомендації вчителя-логопеда щодо конкретних мовленнєвих завдань.
Ігри для розвитку спілкування вдома
«Що це? Хто це?»
Розглядайте картинки тварин, предметів, транспорту. Називайте те, що бачите, наслідуйте звуки за бажанням, шукайте знайомі предмети вдома. Не вимагайте від дитини обов'язкової усної відповіді на кожне запитання.
«Магазин»
Грайте в покупців і продавців, обирайте іграшкові продукти, складайте їх у кошик. У природний спосіб використовуйте прохання, привітання, подяку та назви предметів.
«Розкажи за картинкою»
Запропонуйте дитині розглянути ілюстрацію та показати, що їй найбільше подобається. Допомагайте короткими запитаннями й власними коментарями. Якщо дитина ще не готова розповідати, достатньо показати персонажа або предмет.
Пам'ятайте: важливі не тривалість занять і кількість повторень, а регулярність доброзичливого спілкування, інтерес до дитини та відсутність надмірного тиску.