Пам’ятка «Емоційна підтримка дитини»
Дитина не завжди може словами пояснити свої переживання. Іноді вони проявляються через поведінку, втому, мовчазність, плаксивість, дратівливість або небажання брати участь у заняттях.
Як діяти педагогу:
Спостерігайте за змінами в поведінці дитини, не роблячи поспішних висновків.
Називайте можливі почуття обережно: «Можливо, ти зараз сумуєш?».
Дайте час відповісти або запропонуйте показати емоцію малюнком, грою чи карткою.
Не вимагайте негайно заспокоїтися.
Використовуйте спокійні ігри, малювання, ліплення, читання казок, дихальні вправи відповідно до віку.
Допомагайте дитині повертатися до звичайної діяльності поступово.
Якщо дитина плаче або сумує:
Підійдіть спокійно, за можливості опустіться на рівень очей дитини.
Запитайте, чи хоче вона, щоб ви побули поруч.
Не знецінюйте почуття словами «Не плач», «Нічого страшного», «Ти вже великий».
Запропонуйте доступний спосіб підтримки: посидіти поруч, узяти улюблену іграшку, помалювати або побути в спокійному місці.
За потреби обговоріть ситуацію з практичним психологом і батьками.
Не кожна емоційна реакція свідчить про психологічну проблему. Якщо труднощі тривалі, посилюються або помітно впливають на повсякденне життя дитини, необхідно організувати додаткову підтримку.