Мета роботи — створювати умови, у яких дитина відчуває потребу та бажання спілкуватися, вчиться звертатися до дорослих і однолітків, відповідати на запитання, висловлювати прохання, ділитися враженнями та ініціювати діалог.
Дітям із мовленнєвими труднощами іноді складно самостійно розпочати розмову, дібрати потрібні слова або побудувати відповідь. Тому важливо не вимагати відразу розгорнутих висловлювань, а підтримувати будь-яку комунікативну спробу: слово, жест, коротку фразу, вказування на предмет чи використання картки.
Практичні вправи
Вправа «Чарівний мішечок»
Мета: стимулювати мовленнєву ініціативу, формувати вміння називати предмети та повідомляти про їхні ознаки.
Матеріали: непрозорий мішечок, знайомі іграшки, невеликі безпечні предмети.
Хід гри: дитина навпомацки дістає предмет, розглядає його та відповідає на запитання: «Що це?», «Якого він кольору?», «Для чого потрібен?». За бажанням дитина сама загадує предмет іншим.
Приклади висловлювань: «Це м'яч», «М'яч круглий», «Я дістав машинку», «Я хочу ще».
Вправа «Магазин ввічливих слів»
Мета: формувати навички діалогу, прохання та відповіді.
Хід гри: організуйте невеликий магазин і запропонуйте дітям по черзі бути покупцями та продавцями. Покупець обирає товар і звертається: «Дайте, будь ласка, яблуко». Продавець відповідає: «Ось, візьміть». Поступово додавайте запитання: «Що ви бажаєте?», «Якого кольору яблуко?».
Ускладнення: запропонуйте дитині самостійно придумати, що вона хоче придбати.
Вправа «Розкажи, що сталося»
Мета: заохочувати самостійні висловлювання та обмін враженнями.
Хід гри: запропонуйте дитині обрати картинку із зображенням знайомої ситуації. Запитайте: «Що ти бачиш?», «Що тут відбувається?», «Що може статися далі?».
Якщо дитині складно відповісти, запропонуйте два варіанти або початок фрази: «Дівчинка…», «Хлопчик хоче…». Не поспішайте відповідати замість дитини.
Як організувати щоденну роботу
Щодня створюйте декілька природних ситуацій для спілкування: під час вибору гри, роздавання матеріалів, прогулянки, сервірування столу.
Ставте запитання, які спонукають до відповіді, а не лише до «так» або «ні».
Після запитання витримуйте паузу, щоб дитина мала час сформулювати відповідь.
Розширюйте висловлювання дитини. Якщо вона говорить «машина їде», дорослий може відповісти: «Так, велика червона машина швидко їде дорогою».
Не змушуйте дитину повторювати фразу багато разів перед усією групою, якщо це викликає напруження.