Публікація 1. Чому дитині важко всидіти на місці?
Дитина, яка постійно рухається, перебиває або швидко перемикається з однієї діяльності на іншу, не обов’язково робить це навмисно. На поведінку можуть впливати вік, темперамент, втома, емоційне напруження, особливості уваги та саморегуляції.
Що може допомогти:
чергування рухливих і спокійних занять;
короткі завдання з чітким завершенням;
зрозумілі правила;
попередження про зміну діяльності;
можливість безпечно рухатися;
позитивне підкріплення бажаної поведінки.
Не варто автоматично називати кожну активну дитину гіперактивною або робити висновок про СДУГ лише за поведінкою в одній ситуації.
Публікація 2. Як допомогти дитині зосередитися?
Спробуйте організувати простір так, щоб дитині було легше зосереджуватися: приберіть зайві подразники, підготуйте необхідні матеріали та пояснюйте завдання невеликими кроками.
Практичні ігри:
«Слухай і виконуй». Запропонуйте одну просту дію, наприклад торкнутися голови. Пізніше можна додати другу.
«Знайди предмет». Попросіть знайти в кімнаті предмет певного кольору.
«Замри — відімри». Під музику дитина рухається, а після сигналу зупиняється.
«Повтори ритм». Відтворіть коротку послідовність плескань.
Починайте з нетривалих вправ і завершайте їх до того, як дитина надто втомиться.
Публікація 3. Рухові паузи та вправи для саморегуляції
Рухові паузи допомагають змінити вид діяльності, зняти напруження та повернутися до завдання.
Приклади:
пройтися, як ведмедик;
потягнутися до сонечка;
повільно підняти й опустити руки;
пострибати на місці, якщо це безпечно;
виконати кілька повільних видихів у комфортному темпі.
Не використовуйте вправи як покарання або спосіб змусити дитину бути нерухомою. Їхня мета — підтримати, а не придушити природну потребу в русі.
Публікація 4. Як реагувати на імпульсивність без постійних зауважень?
Замість нескінченного «Не бігай! Не перебивай! Не чіпай!» допоможіть дитині зрозуміти, що саме можна зробити.
«У кімнаті ходимо, а бігати можна на майданчику».
«Зараз говорить Марійка, потім буде твоя черга».
«Іграшку хочеться взяти? Спочатку запитай».
«Ти розсердився. Я допоможу тобі зупинитися й подумати».
Правила мають бути короткими, послідовними та зрозумілими. Важливо помічати моменти, коли дитина змогла почекати, попросити словами або зупинитися.