Публікація 1. Як розуміти особливості спілкування дитини з РАС?
Розлад аутистичного спектра пов’язаний з особливостями соціальної комунікації та взаємодії, а також із певними повторюваними моделями поведінки, інтересами або сенсорними особливостями. Прояви в різних дітей можуть суттєво відрізнятися.
Дитина може:
спілкуватися словами, жестами, картинками або за допомогою альтернативної комунікації;
по-своєму виявляти інтерес до інших людей;
потребувати більше часу для відповіді;
відчувати труднощі з розумінням натяків, переносних висловів або неписаних соціальних правил;
надавати перевагу знайомому порядку дій;
мати особливі сенсорні потреби.
Як допомогти? Говоріть конкретно, давайте час на відповідь, використовуйте зрозумілі підказки та поважайте індивідуальні способи комунікації дитини.
Не вимагайте обов’язкового зорового контакту: його відсутність сама по собі не означає, що дитина не слухає або не зацікавлена.
Публікація 2. Навіщо потрібні візуальний розклад і передбачуваність?
Для деяких дітей з РАС зміни можуть бути складними. Візуальний розклад допомагає зрозуміти, що відбувається зараз і що буде далі.
Він може містити фотографії, малюнки або символи:
Прийшли до садочка.
Роздягнулися.
Поснідали.
Пограли.
Погуляли.
Пішли додому.
Підказуйте дитині, коли діяльність змінюється: «Ще дві хвилини граємо, потім прибираємо». Якщо плани змінилися, покажіть нову послідовність і коротко поясніть її.
Візуальний розклад має допомагати дитині орієнтуватися, а не перетворюватися на жорстку вимогу виконувати все без урахування її стану.
Публікація 3. Як допомогти під час сенсорного перевантаження?
Гучні звуки, яскраве світло, дотики, запахи або велика кількість людей можуть бути надмірними для деяких дітей. Під час перевантаження дитина може плакати, кричати, намагатися втекти, закривати вуха або відмовлятися від взаємодії.
Що робити:
зменшити шум і кількість подразників;
говорити коротко та спокійно;
не вимагати пояснень у момент сильного напруження;
запропонувати тихе, безпечне місце;
дозволити дитині використати знайомі засоби самозаспокоєння;
дочекатися, коли вона буде готова до контакту.
Не сваріть дитину за сенсорну реакцію та не примушуйте її залишатися в ситуації, яка спричиняє сильний дискомфорт. Способи сенсорної підтримки варто узгоджувати з командою супроводу та враховувати індивідуальні потреби.
Публікація 4. Як підтримувати комунікацію, гру та взаємодію?
Комунікація не обмежується усним мовленням. Дитина може повідомляти про бажання жестом, поглядом, зображенням, предметом або комунікативним пристроєм.
Корисно:
пропонувати вибір із двох зрозумілих варіантів;
коментувати те, що відбувається під час гри;
наслідувати інтереси дитини й поступово долучатися до її гри;
заохочувати прохання та ініціативу;
навчати однолітків доброзичливої взаємодії;
не змушувати дитину до фізичного контакту чи участі в груповій грі.
Головна мета — не зробити всіх дітей однаковими, а допомогти кожній дитині спілкуватися й брати участь у житті групи доступним для неї способом.